Соловчуки керують Бориславом.
Сволот ганебних підлий рій.
Минуле світової слави –
А про майбутнє і не мрій.
При владі ніби українці.
І ніби ходять в вишиванках.
Та окупанти це, чужинці.
Нема на вас ще партизанки!
Брехливі, підлії іуди!
Хруні, що вилізли на сонце!
Майбутнє не за вами буде.
Ще світа Божого в віконці.
Змирилися з соловчуками,
Простили те, що не прощають.
А він кров нашу п’є роками,
Лиш небеса про те все знають.
Не вступиться, мурло паскудне,
Будь-яку владу вихваляє.
Того вб’є словом, того скубне.
Ми мовчимо – він заробляє.
Космічна пенсія у нього,
Й зарплату всю собі прибрав.
А Борислав живе убого.
Він Борислав уже приспав.
Його фальшиве підле слово
Десятиліттями звучить.
Яке знущання, рідна мово!
А Борислав усе мовчить!
В труні зневажені герої
Писань соловчукових сплять.
А він при владі, він на волі,
Його вуста на них сичать!
Соловчуки керують Бориславом.
Сволот ганебних підлий рій.
Минуле світової слави –
А про майбутнє і не мрій.
Анатолій ВЛАСЮК